Завантаження ...
Лякала осінь: «Я від вас піду!
Нехай зима вже снігом тішить!»
Побігла і сховалася в саду,
Смакує яблука й горішки…
Осінній вітер підхопив слова,
Дерева голі затремтіли,
Прошепотіли: «Йде до нас зима,
Одягне знов у шати білі»…
Сховались в нірки звірі лісові,
Старий ведмідь вже смокче лапу,
Він бачить горщик меду уві сні,
І ведмедицю косолапу…
Та раптом схаменулися усі,
І стали осінь закликати:
«Вернись до нас в усій своїй красі,
Ще рано в вирій відлітати!»
Розсипалось проміння навкруги -
Це осінь знову повернулась,
З полегшенням зітхнули береги,
Й до річки ніжно пригорнулись…
Бадьоро в небо тягнеться гілля,
І ловить сонячну усмішку,
Дрімає, вкрита листячком земля,
Крокує осінь тишком-нишком…
Теги: Крокує осінь тишком-нишком, О. Шнуренко, Рукопис
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...