****
Вночі опускається місяць
ближче до землі
опускається небо
А чи ж не схитрила земля
тягнучись увись кожним паростком
кожним чолом
****
ти не віриш у землетрус, що
мав бути вночі,
не віриш у весняну повінь,
що затопить поля і ліси,
не віриш, що зима не відійде,
не віриш у себе,
в зневіру і в крик
тому, що в вище віриш,
в те, що більше за тебе, за крик і за віру.
****
тримаюся за букви,
чого ж іще триматися
людей? – зрадять
дверей? – зачинені
соломинки? – потопить
тримаюся за інформацію,
кажуть, це цінне у наш неспокійний час
****
свідомість гоїть рани тимчасово
перетворює їх на пам”ять, на сон
і носимо свою маленьку ношу
такі мізерні, названі людьми
****
Падати у сни наче в спасіння
Шукати там спокій
Обережно ступати у лабіринти
Натикатися на стіни і рельси
Потім утікати звідти дуже свідомо
До світла
Інформація – це тільки метод заробітку, насправді ж цінніше за золото – це увага. Хто її більше збере у свою жменю – той буде місяцем, і навіть зіркою на Землі.
Думкат хороші, хоча будь які двері можна вибити?
“сила є, ума не надо”? – це явно не мій метод, щодо найціннішого теж маю іншу думку, і навіть не увага, яка часто буває підробна, просто тоді так написалося..
Та чого ж
я напевне поправлю слова попередні – можна відчинити. Головне у правильну сторону попхати, чи ключа крутьнути
Цікаві думки. Хоча багато сірих тонів, безнадія, зневіра. Де Ваш позитив, Марі? Додайте весни!
дякую, та так уже є, що надмірним оптимізмом не страждаю)), але песимізмом також)