Здається мрії – білі лебеді,
Життя – безмежний океан.
Дивись, поплавали і знову внебо
Поринули в густий туман…
Думки-кораблики безкрилі
Вітри вертають їх до дому .
Пошарпані гойда вітрила,
Та непотрібні вони нікому.
А біль ,що стогне з дна безодні,
А жаль, що чайки рознесли
Людські діла , а чи Господні?
Океан і небо – все з води.
Прочитано разів: 7