Смарагд лісів і золото полів,
не чутні завмирання атмосфери.
Серед високих загадкових гір
Хотів ти починати нову еру,
Але помер у пащі полонин,
тепер твоя могила – круча.
Заплакав стиха бідний селянин,
бо його сонце стало знов пекучим.
Тебе позвуть рівнинні тихі ріки,
зашелестять могутнії ліси.
Ти ж був народженим щоб не зітліти,
а помирав бо так втекти хотів.
Тебе вела кардіограма неба,
електриком закута у дроти.
На мить забув,що кожен сам за себе:
як не виходить плавати -лети.
Прочитано разів: 29
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading ...