Чому із неба ллється дощ?
І спів птахів вже не лунає,
Чому не пахне гарно борщ?
І мама вже не виглядає.
Чому далеко так вогні?
Що світять вдома на віконці,
Чому тебе забули всі ?
І із за хмар не вийде сонце.
Забуте те що було в тьмі?
Та тільки тьма дамно на волі,
Гуляє ходить по Землі
У убиває всіх поволі.
І забирає силу в тих
Хто лиш на мить опустить руки,
Тому тримай високо їх
Інакше ти зазнаєш муки .
І за вікном стоїть туман,
Настала вже глибока осінь,
А може це лише обман?
І ми не бачимо те що просим!
Забуте все що бачив я ,
Та не забута лиш родина
Що кожний день мене чека
На свій поріг, додому сина.
Я не жалкую про життя!
Життя прекрасне як краплина,
Що з неба впала до лиця
Красива чиста і щаслива
І лиш туман що за вікном
Мені наповнить сірі будні,
Бо ми живем – і йдем дощом,
До світла, сонця і блакиті.
не знаю кому як. а мене звеселило. про дощ і борщ та інше. дощом- дощем.
хоча за змістом добре. але деякі рядки так і просяться до рук пародиста. хоча на пародію треба заслужити…