на двох паралельних прямих
як еукаріоти і прокаріоти
зібрались порядок і крах
прийняти свій спільний наркотик
у них діафрагма слабка
бо й далі блюють порошками
цілющі жири борсука
їм в їжу підсипала мама
на чашечках збитих колін
два банти рожеві і чисті
хтось в м”язи ввів сератонін
й завішалися жирні глисти
навколо смерділо людьми
а в центрі стоять наші двоє
обох прищемило дверми
загрузли в багнюці обоє
проблематику їхніх ідей
хтось розглянув на з”їзді в трупарні
попросили забрати дітей
щоби не познаходили Нарній
наче нобелівські лауреати
олімпійці-факелоносці
наші двоє співали з-за грат
та захрипли й благали про ношпу
хтось приніс кольоровий пісок
і посипав по стежці в книгарню
хтось ввімкнув їм російський рок
щоб не було так жарко і парно
та не витримавши лоскотань
позавішувались на барвінку
без означень і без питань
без крові і без поєдинків
Ну… Якщо “вони” такі… то – так їм і треба!!!
Біохімічний вірш, як біохімічна бомба – вражає своєю мізантропічністю. Щось таки русрокове таки нагудує текст. Моцні образи у Вас.
дякую)))
образнсть просто чудова
Щиро вдячний за відгук)))