Дві доби на електроні,незважаючи на зупинки
майже весь час у русі
сполохане людство тікає з вагонів під час землетрусів
сходить потяг із колії-на думках у провідниці Іринки.
Вона намагається не здаватись,тримати своєю впевненістю під контролем
душі людей,їх думки,триматись за важіль життів,в супереч своім страхам,змагатися з болем
стрункою ходою,посмішкою на обличчі,тремтячими руками та тацею з чаєм без цукру
достеменно сама не розуміє категоричність з якою трясеться земля
і категоричність цю не усунути……
вона збирає рештки позитивних емоцій
кидає Dirol до роту-починає жувати
боячись,що скоро із неі збиратимуть рештки
за мить вона перестане існувати
а не те що мешкати
жодного шансу не даю я емо цій……
(хоча
я
не
можу
стверджувати!!!!!….
Вона збирає своі сили в кулак
хоча іх не вистачить і на мізинець
(….а земля трясеться-продовжуючи все спотворювати….)
Вона здирає зі своїх нігтів лак…..
Вона має заспокоювати пасажирів,хоча потяг нагадує більш звіринець…..
Але хто ж має її заспокоювати???…..
НАВАЖУЄТЬСЯ!
Відкинувши всі думки
Зібравши свої сили(як було сказано-у кулак)
Гортаючи кадрами
всі роки
Згадуючи хлопця.Він був моряк.
Його шляхи,які загубилися океанами
Ворожими сутичками та ескадрами…..
Їхні мрії та плани
що так і лишилися планами……
Знесилена йде
заспокоювати людей,казати що це турбулентність
комусь бажати щасливої дороги
комусь найсолодших снів,що лише можуть наснитися…..
Вмить пасажири втрачають в неї довіру,водночас безпеку і впевненість
,,ЯКА,НА ФІГ,ТУРБУЛЕНТНІСТЬ???ЦЕ Ж ЗАЛІЗНИЦЯ!!!!!”……….
……….а очі бігають і шаліють
вже сльози на підступах до штрафної
удар по воротах-сльози рікою
неначе її жаліють………
Кожен із пасажирів усе розуміє….
Зрештою не дибіли…..
Дехто як вміє мліє
Аж поки обличчя біле…..
Це відбувається лиш секунду
Потім рвонули із місць усі
У тамбурах стало настільки людно
Що кожен кожному став усім….
Що кожен кожному і на кожну
Що кожна кожну і кожного
І навіть кожен із тих хто вцілів……….
Хоча,зрештою,не вціліло ЖОДНОГО!!!!!
Лагідне небо і вітерець
І земля,що приємно вражена спокоєм
І сонечко ніби стрілець
Влучає промінням по коліях.
А поряд ЕКСПРЕС
Що лежить горілиць
Розбиті шибки із сонечком грається
Вітаючи відблисками орлиць
Тим самим знімаючи стрес…..
Нажаль,всередині,вже ніхто нд лається………….
……………………………
Тіло молодої Іринки
Її рожеве,посивіле волосся…….
Життя втрачає свої відтінки
Але у неї воно втратилось зовсім…..
…………………………..
Її обличчя,і сльози що застигли на очах
Безліч синців-якщо новинам вірити
Розбита чашка,розлитий чай
що так і лишився невипитим……….
Теги: Вірш про Ірину
(0 оцінок, середня: 0,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...
А тут що надихнуло?
Довгий дуже вірш. Спочатку Жадана нагадувало.
назва чудова