Знов життя за життям і вже вкотре по колу, по колу,
Під уламками злив у пустелях розтрачених днів,
Де ледь чутно захмарена ніч розплете колискову,
Де знов тиша так гучно проллється на опіки снів.
Сіре місячне сяйво та відблиски ночі у вікнах
І дощі, неодмінно, розсипляться морем навкруг.
І по місячній стежці можливо дістатись до світла,
Тільки б вітер холодний на декілька подихів вщух.
Тільки б серце мовчало, щоб зорі теплом не лякати,
Щоби пальцям по склу малювати або по душі.
І в обіймах туману на рідній землі постояти,
Щоби знову померти. А потім писати вірші…
(2 оцінок, середня: 5.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading ...
Цікаво дізнатись ту техніку малювання по душі, гарна, певно
)))
мені самому цікаво її дізнатися!