Коли картинки починають рухатись і розмовляти
а зустрічі відбиватись в пам”яті
ніби сліди від праски
відокремлюючи класні миті
від СУПЕРКЛАСНИХ
повільно
кадр за кадром
слово за словом
посмішка за посмішкою
перегортаючи
вечірні посиденьки в нічні
а нічні в ранкові
виникає бажання підти прогулятись
абикуди
і неаби з ким
а з цими ж картинками
кольоровими
усміхненими
живими
і коли сонце намагається знайти
своїх клієнтів
виходить це не одразу
бо за деревом дерево
а за деревом дерево
а за деревом дерево
а за деревом дерево
А що ти хотів-Карпати!
І ось коли вкотре зустрічаєш
знайому-незнайому авку
і не зустрічаєш ту на яку розраховував
така секундна нарізка пам”яті
коли прокидається
все зводиться до банально-дивного
відчуття того
що все геніальне-просто
просто треба зголоситись на зустріч
кілометрами долаючи колії
перетинаючи місто за містом
врешті зійти на своїй
врешті побачити всіх…і кожного….
Дмитро Бовдуй
***
Палали гори туманом,
Палали очі життям,
Лилися карпатським чаєм
Вірші з філіжанок.
Дощило за вікнами днів,
Дощило. Гріли слова,
Заплетені нитками рук,
Що стрічають світанок.
Олена Славінська
Теги: гори, рок, Славське
(0 оцінок, середня: 0,00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Loading...