Вона.

Автор:     Категорія: Проза

Було занадто темно щоб було світло, та все ще занадто світло щоб було темно. І я міг розгледіти її. Її сон. Сон-мрія.
Сон поглинув її, волосся падало на засмаглу шкіру, рука ледь помітно торкалась обличчя.
Споглядати таку картину, інакше як картина не осмілюсь назвати, це було прекрасно.
Не забуду наші перші дні. ті дні дитинства, які тільки завдяки їй були прекрасними. Вона була опорою у всьому. Я міг не вчитись, міг прогулювати. Бо з нас двох вчилась вона. я любив чекати її після школи. Можливо вона цього і не пам’ятає але і таке було. я заходив по неї мені казали що її ще немає. тоді, знаючи якою дорогою вона йде зі школи, чекав її на сходах. І зараз коли пройшло вже багато часу люблю, коли їду в маршрутці, попри її школу, дивитись чи вона часом не йде. Далі цікавіше…

Уроки лідерства (Частина третя)

Автор:     Категорія: Інше, Проза, Статті

Дві статті про лідерство вже написані. Вже розібрано те, хто такий лідер і що йому не варто робити, щоб стати поганим лідером. І в третій, заключній статті просто необхідно, як на мою думку, написати те, яким має бути лідер. Сьогодні ми більш-менш детально спробуємо розібратись з вісьмома якостями, які просто необхідно повинні бути в лідера.

Далі цікавіше…

Лаврентій Коліно

Автор:     Категорія: Проза

Mike – Crusher -Лаврентій Коліно

Уроки лідерства (Частина друга)

Автор:     Категорія: Інше, Проза, Статті

Після того, як у першій частині статті про лідерство ми розібрали те, хто може бути лідером ми переходимо до наступного пункту плану. І цей пункт звучить так: Хибні уявлення про лідерство. Ні для кого не секрет, що всі люди упереджені. Ми часто керуємось не здоровим глуздом і логікою, а думкою інших і власним досвідом. І ці упередження так само поширюються і на тему лідерства. Сьогодні хотів би розбити кілька міфів і намалювати більш правдоподібну картину справжнього лідерства.

Далі цікавіше…

Весна скоро

Автор:     Категорія: Проза

Один крок. Рип-рип…

Біла казка навкруги. Захоплений і дзвінкий спів якоїсь незнайомої пташки. Очі не охоплюють усієї білизни, блиск не дає.

Ще крок. Рип-рип-рип…

Швидке дихання, навіть сопіння. Оглянулася – навкруги нікого. Тільки я і Вона. Холодна королева.

Знову рип-рип. Стоп.

В голові майнула іскрою Згадка. Що це було? Ану виходи! Хм, не хоче. Боїться, що осудять. Так виходи, не буду сварити! Далі цікавіше…

Уроки лідерства (частина перша)

Автор:     Категорія: Інше, Проза, Статті

Хто такий лідер? Це запитання не раз задаємо ми собі коли йдемо по вулиці, це запитання не дає заснути, а нерідко і просто зводить з розуму. З самого малого дитинства я чув одну й ту ж саму, шаблонну відповідь: “Лідер – це той хто веде за собою людей.” Але мені цього було мало, це не є характеристикою істинного лідера. Вибачте, але вести за собою інших це надто вже розмито сказано. Так, я погоджуюсь з тим, що лідер, який не веде за собою людей, не є лідером з однієї простої причини: лідер залежний від людей, як і люди залежні від лідера. А якщо нема людей, то нема й лідера. Далі цікавіше…

Важко

Автор:     Категорія: Проза

Важко… Іти, не бачачи, що буде попереду; переступати через усі ці камінчики, калюжі; грузнути в болоті…

 

Але це – ще не найгірше…

найгірше – коли ти не розумієш… узагалі нічого не розумієш… Хто?…Що?..Куди?..Навіщо?

І ніби близькі люди поряд, навіть комусь ти бодай трішки, але по-справжньому потрібна…

 

Але…Завжди є якесь”але”… Воно змушує нас думати, аналізувати, плакати, не знаючи виходу; воно стимулює наш розвиток. Далі цікавіше…

Лекція для себе

Автор:     Категорія: Проза

Спробувала. Не сподобалось. Забирайте.

Неправильно? Мала кохати? Мала змушувати себе? Брехати собі, тобі і довколишньому світу?

Авжеж, а як по-іншому! Ні, я хотіла зануритися, розумієш? Хотіла! Але не змогла. Не розрахувала свій егоїзм. Занадто вже великими дозами його приймала. Може, я взагалі не виправлюсь. Може, я егоцентрична сволота. А може, то ти забагато вимагаєш? Ні. Ти узагалі нічого не вимагаєш. Ти просто попросив дозволу ув’язнити себе.

Знаєш, я ніколи не думала, що мені прийдеться причиняти комусь такий біль. Я все прекрасно розумію. Сама колись таке пережила. Чи, може, вигадала собі? Не знаю. В цьому не розбиралась ніколи. Знаю одне – я ніколи тебе не покохаю. Хочеться кричати тобі: «Пішов геть!» Відкинути, як використану іграшку. Побавилася, вистачило. Далі цікавіше…

Сповідь

Автор:     Категорія: Проза

І знову біль… Стискає серце холодними і гострими кігтями… Не хоче відпускати… А навіщо? Ніхто ж не прийде… Не звільнить із тих крижаних лап Самотності…

Правильно… «Кому ти потрібна?» – кричить той звір, що глибоко засів у душі… Так тихенько підкрався і закинув на шию вузенький зашморг, захихотів і… Ні, не потягнув… Ха! Думав, що я така безсила? Не вийде. Я ще знищу тебе…

І навіть, коли вигнала, все одно та клята тварина повернулась з добре продуманим планом – нічого не робити, просто…говорити. Розповідати щасливі історії і так єхидно дивитись в очі. А потім повільно дійти до історії про неї… «таку схожу на тебе дівчинку» … з кінцем… А яким? Не скажу…бо почує і знову прокинеться… Далі цікавіше…

Юра й Віка-Барселона

Автор:     Категорія: Проза

Щу-ух, шу-ух, жовтогаряче листя розліталося в боки, відкриваючи темну смужку асфальту. Новий, зроблений напередодні деркач, змітав всеtyle=”text-align: right”>Ах как нам хочется,

Как всем нам хочется,

Не умереть, а именно уснуть…

В. Высоцкий

 

 

на своєму шляху, залишаючи на асфальті білі смуги. Щоранку Юрій, натягнувши робочий комбінезон, методично чистив подвір’я від осіннього листя. Так було вчора, і позавчора, і поза-позавчора… Загалом так було вже четверту осінь.

Далі цікавіше…

Top