Твій подих – руді верхівки дерев,
Твій погляд – салатові риби на дні
твого венозного озера.
Друзі твої – мертві машини,
Вбиті жестом твоєї руки,
І закипілі від смутку будинки.
Душі твої, забуті як дим
Від потухлого вогнища,
Вмить і назавжди у каміння вросли.
Залишилися тільки квитанції,
Про оплату війни і тіла твого -
Найчистішої атомної станції.
Теги: вірш про атомну станцію, вірш про місто
Прочитано разів: 4