Завантаження ...
Дегенерати.
Обступили. З усіх сторін.
І ми – безсилі.
І ми – вже не життя.
Лиш існування кволе.
Важке, свинцеве все буття,
Хоча просторе, наче українське поле.
Дегенерати.
Вже повсюди.
З минулих літ до нас летять.
Рутинні, сірі і безсилі люди
Про «ідеали» шпальтами горять.
Палають, ледарі нещасні,
Вогнем старої зимної імли.
І змалечку, ще з теплих ясел,
Придумують новому поколінню сни.
Без вибору ми вибирати маєм:
Журба чи горе? Пекло зле чи «ад»?
Своє і рідне, а чи те, за морем?
Від чого більше душі загорять?
Де шкіру рвати більше будуть?
І кров пускатимуть…
Не люди. А звірі.
У цьому все – сьогодні, вчора й навіть завтра.
В крові. Незгаданій і темній.
В героях, чиї душі каменем
лежать на дні глибоких мрій.
В століттях, що летять містами незабудованих людських надій.
В сльозах матерніх. І у сміху.
В очах братерніх і в руках міцних.
В тополях сонячної втіхи, що пухом закривають сни.
У горах кольорових сторінок, де на рефрені слово «Україна».
В сміттєвих горах, що ідуть як бонус до тих затертих, атомних руїн.
І лиш один струмент потрібний до усього цього –
мітла.
Проста, жовтенька й запашна.
Але як вимете! Аж зніметься за нею!
Й залишиться лиш світла, чиста сторона.
Гей, люди!
Витягайте мітли!
Я не сміюся. Я, хоч ще мала,
Та розумію: треба вийти,
Щоб вимести всю погань з нашого пекельного котла.
Метіть!
Хай курить поле сміхом!
Хай ворони віщують чорну бурю!
Хай посідають ластівки на стріхах
І зустрічатимуть нову, безмежно гарну волю!
Хай одяг порохом обсипле,
Але то буде порох нових змін.
Хай вітер вимете усе, що діди-прадіди не встигли,
Щоб дітям залишилось сонячне і мирно-панівне.
Метіть! Забудьте ту тривогу!
Метіть! Розчистіть нашу тернову дорогу!
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...
так і є. чиста правда!