Захаращені вулиці, як коридори твоїх спогадів
де-не-де сміттєзвалища.
Зараз їх як колись чистих озер.
Але ті висихають,
А наші – ростуть,
Наче гори.
Зараз би в гори…
Десь у пам’яті вони
як зелена пляма.
Вічно сіяють і
невтомно цвітуть.
Ще є у житті маленькі радості,
Ще є у руках воля.
Бо сили – це зрадники,
Вони пропадають там,
Де гори врізаються в небо,
А небо падає
В пересохлі озера.
Зараз би неба волі.
Щоби наповнити
свої померлі озера.
Свіжі, домашні, істивні, справжні овочі! Лише вони корисні для здоров’я та життя. Дізнайтеся більше інформації про овочі.
класно, але думаю, що навпаки сили збираються там, де гори врізаються в небо, і нічого, крім гір і неба довкола)
Гори різні бувають
І гори різні бувають і сили неодинакові… Основна сила – та що в тобі.
Вірш гарно вийшов.
Є якісь цікавинки. давно не читав твої речі.