Завантаження ...
Твої губи такі гарячі, як i всi твої дотики.
Уламки твого запаху – тi ще наркотики.
Два метелики, що оселились в моїй кiмнатi,
нагадують менi про тебе, як маркесовськiй Ренатi
про рудого коханця Бабiлонью.
Твоя музика, твiй голос, твiй стогiн – все злилося в какофонiю.
Завтра буде наша остання нiч наодинцi.
Давай поставимо жирну крапку на цiй сторiнцi.
Ти справдi думаєш, що ми колись один одного побачимо?
Мовчи, мовчи, обiцяти таке необачливо.
Bésame, bésame mucho, мiй солодкий хлопчику,
bésame mucho, а тодi розвертайся i йди.
Вже i так забагато iмен у моєму стовпчику,
тож давай хоч з тобою прощатися назавжди.
Я забуду твiй запах, i тодi не залишиться свiдоцтва,
що було щось бiльше за дружнi сусiдськi стосунки,
i всi спогади скоро будуть розчиненi оцтом.
Так, неначе менi наснилися тi поцiлунки.
I знаєш, це справдi добре, бо так потрiбно.
Пам’ять людська милосердна, а зовсiм не бiдна.
Тож поцiлуй мене ще один раз, востаннє.
Пуск – параметри – пам’ять – почати стирання…
19.07.2012
Теги: Елла Євтушенко
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...
Знову ж таки цікаві рядки. Хоча пуск то є старт.
Якщо Перший читався як риторичний, то цей трохи депресивний. Навіть не жадаючи на свій ритм.
звідки пішла “какофонія”?
Старт стирання…)
Мабуть, таки депресивний..
Тобто – звідки?)
тепер зрозуміло чому так
ця “какофонія” не вперше зустурічається. І внутрішній голос підказує, що воно нове якесь. От стало цікаво