Осінь крокує бруківкою площ,
Холод проймає – на вулиці дощ…
Куриться димом небесна блакить,
блискає, міниться і гуркотить…
Даль замережана в синій туман,
Осінь смакує на лузі кальян…
Жухлий гербарій нездійснених мрій
Трепетно й ніжно під серцем зігрій,
І на канву візерунком клади,
Радість кохання врятуй від біди -
Неба, засмучена хмарами, вись
Знову засяє тобі, як колись!
Теги: вірш про осінь, О. Шнуренко, осінні вірші, Осінь крокує, Рукопис
Прочитано разів: 18
Які гарні слова.
ЦІ РЯДОЧКИ – СВОЄРІДНИЙ ЕКСПРОМТ, РЕАКЦІЯ НА ПРОЧИТАНИЙ ВІРШ МОЄЇ ХОРОШОЇ ЗНАЙОМОЇ ПОЕТЕСИ… МЕНІ ТАК СПОДОБАВСЯ ЦЕЙ МІЙ ВИТВІР, ЩО ВЖЕ КІЛЬКА ДНІВ БОЮСЯ ПИСАТИ, ТОМУ ЩО ВІДЧУВАЮ, ЩО НЕ ЗМОЖУ НАПИСАТИ КРАЩЕ… ВЗЯЛА ТАЙМ-АУТ…
особливо перший рядок зачепив.
читайте чому http://rukopis.org.ua/poeziya/lehkyj-dotork-doschu.html
ПРОЧИТАЛА І ВІДГУК НАПИСАЛА))))