Важкий тягар на серці є.
Не полишає він мене.
Крізь світ,за очі я іду,
Лише Хреста не підведу

Старим життям нажився я
З повна.
Хочу нового сприйняття.
Старі обличчя в новому бутті.

Потрібні враження мені.
В новому-старому житті.
Колишній простір вже минув
Колишніх друзів позабув.

О простір мій,моє буття
Моє натхнення,й забуття.
Я відродився,я новий.
Мій край Луганський ,я все ж твій.

Земля моя,о земле моя
Радій за мене,я твій син.
Я народився крізь руїн.
І побудую там свій дім.

Не кину нененьку свою.
З могили витягну страну
Вона вмера,та ще не вмерла.
Іще жива,живи страна.

У лютий час,
у времья люте
як доньку рідную свою
бандитам-звірям не лишу.

Коли відродишся земля
І прийде знову забуття.
Тоді прийде мій посланець.
Щоб зняти твій тягар із плеч.

Сила у єдності,
у братстві душа,
один ти не воїн,
ідея одна.
єднає людей,
лиш спільна мета.
коли обьєднались,
то легше війна.
під гаслом війни,
під стягом повстаня.
зьявились нові герої повстаня,
у чесного люду,
братерство в дущі.
єднаймося люди,єднаймось брати.

Ми маємо зібратися з терпінням,
та трохи почекати їх війни,
вони там сваряться в верхах,
не побачивши єднаня у низах.

нехай там сваряться і бьються,
нехай деруться та грезуться.
до поки,
ми єднаємо війська.

не відмахнутись більше від майдана.
не битимуть чорнобильских бійців.
настав наш час,
настав їх судний день.

волатимуть від болю,ті пани…
кричатимуть від болю багачі.
огидні радіанські засланці.

Оченята кольору антрациту : 40 с.

Поранений херувим : Поезії / С. Пантюк. – Тернопіль.: Крок, 2015. – 48 с.

 

Збірки поезій бувають різні: одноманітні, яскраві, сірі і змістом грізні. Такі як у Сергія Пантюка, теж бувають…

 Дві збірки в одній: війна і мир, любов і розлука. Очі коханої і херувим, котрий пораненим птахом кружляє над Україною.

«Оченята кольору антрациту»

Як стверджується в анотації – це нове життя,  нові слова, нові флюїди, нова енергія. Ця частина збірки переповнена потужним почуттям любові до Жінки – коханої, нареченої, дружини, посестри і в усіх випадках – незрадливої Музи. «Свіжі рядки в манускрипті долі //Божим теплом і мольфарами // пишуться…» Далі цікавіше…

Ти хвилями немов вода, Свіжиш, піклуєш, вабиш, граєш, Але в думки ти не пускаєш… Ось наче водоспад спада, В мене стихію цю кидаєш, Й духмяно вогке, звабне плаття – Відкрита врода у інтимі! Про що думки твої ігриві, Про зачинання чи зачаття?! Навколо теплі кружать хвилі. На міцній скелі розтіка, Бажання стисне і охопить, Немов в середині окропить, Жагуче щось… І та ріка, Контрастно лід на дні розтопить, Він так пощіпує, стіка, На шкірі дибне все й змока. Що криєш ти, що відкриваєш? Я бачу спеку, чую струм Струмків свіжіючих і шум, Наших сердець, що наповняєш. Яка ж таємність твоїх дум? Арома, пахощі, ладан, В твоїх просторах наркотичний. Твій світ підкорює величний, Кида в залежність і туман. Що ж криєш, правду чи обман? Я вип’ю сік твій еротичний! У глибині яскравих чар, В останній краплі, у ковткові, Інтимне й істине у слові, У думці твоїй і у мові, Я віднайду той справжній дар: Ти прагнеш пристрасті лиш пар… Чи чадо, як росу любові?! (с) 27.10.2015р.

Український спорт

Багато видів спорту є у світі,

а наш національний – лиш один,

спортсмени справжнім запалом зігріті –

веде їх хортинг до нових вершин.

Бо сила духу нації, що в ньому

бере початок з хортицьких степів,

без бою вчить не здатися нікому

і вчить, щоб кривду слабший не терпів.

Атака й захист, мужність і сміливість,

жага постійна звершень й перемог,

нема поразки, є нова можливість,

є воля, правда, Україна, Бог. Далі цікавіше…

НЕ сможет нас,никто переломить!

Одеть оковы,западных мужей…

Дедовский подвиг утопить,

не смогут,Нет!!!

Как не видать им собственных ушей.

Донбасс не встанет,на колени!

И не приклонит головы,не перед кем…

Не смогут,мне привить любовь,до тех.

Кто деду в спину выстрелить пытался.

Не смогут,Нет!

И кто бы,что не говорил,

я Украинец!

Но к счастию не тот,

кто гитлера превыше Бога ставит.

Кто молится Америке

и хочет в лживий запад…

Но повторюсь,

Я Украинец!!!

 

комуняка,комуняка,

смерть тобі,клятий собака.

красна погань-комунізм.

і жидів соціалізм.

 

серп і молот- вбивство й голод.

ленін батько комунізма,

і жидів,і пацифізму.

повиздихують собаки,

подлі,кляті-комуняки.

 

Моє ім’я Григорій Путіщак,я український науковець. Із самого дитинства моєю мрією була машина часу,коли у дитинстві я читав книжки про сиву давнину,про Римлян,Спартака мені хотілося потрапити у їхній час,у час гладіаторів. Однією втіхою для мене була мрія про подорожі у часі.

Завжди хотілося битись на мечах,їздити на конях,і ходити в походи на інші країни. Коли я подорослішав,і вчився в академії,я згадав про мрію дитинства,машину часу,з кожним днем вона ставала для мене все жаданіше. Далі цікавіше…

Таки може,таки буде!
Мир у Дикім полі .
Поскладають лихі люди,
Кривавую зброю .
Не проллється більше кров.
Та забудуть люди…
Страшну східну смуту
І на березі ріки,виростуть тополі,
І степи,лани і гори,
Навіть в небі зорі.
Хочуть мир у Дикім полі
Защебечуть солов’ї,птахи заспівають.
І весь світ узнає,що війна минає!