Завантаження ...
В... 
мені страшно
забути…сь
вилити все на папір
і завтра чистою прокинутись
недовершений твір
ніколи не отримає уваги
мороз на шкірі потребує самоповаги
забуті
вже
майже
моменти
компліменти
бігають між кістками
«давай, ну давай ще!
хочу нової драми!»
то моє серце
невтомне
ловить біль
солодку й отруйну купіль
а я навіть води зараз не хочу
тільки єдиної спокійної ночі
вибач, що я турбую, серце,
можна у тебе переночую?
я в душі мерзну
бо закриті на ключ дверці
я не хочу нікого пускати
але треба
бо життя іде
треба, серце, душу відчиняти
«краса душі – то наше все.»
годинник скоро проб’є одинадцять
завтра треба встати о восьмій
і лягти мабуть о дев’ятій двадцять
щоб хоч трішки в неділю поспати.
минає час.
минають дні.
мимо
мене
минають
бачиш, серце, ми – одні
але нас, сердешних, усюди впускають,
не думаючи про наслідки.
то як?
знову мимо чи дозволиш у ціль?
серце, чуєш?
ммм… в ціль.
спроба номер …надцять
все. вже о пів на дванадцяту.
я послухаю тебе, серце
дивись не підведи
не забудусь
(бо то моє все)
але далі буду іти.
(0 оцінок, середня: 0.00 з 5)Щоб залишити оцінку, вам необхідно зареєструватися.
Завантаження ...
цікаві паузи і експеременти із звуками і словами…не жонглювання, а саме гра…і це чудово! класно