Вітер і дощ.
Дощ і вітер.
Музика зливи править світом.
Музика зливи: дріб – барабани,
Звивання – соло, громи – літаври.
Суддя-природа жадає правди?!?
Вода і темінь.
Пітьма й волога.
Мистецтво фарби Темряви-бога.
Мистецтво фарбів: пейзажу страху
Сваволі сил первісних жахів
В уяві мороків і переляків.
Мара і дійсність.
Ява й примара –
Невідділима свідомості пара.
Невідділима картина від року,
Фарби від музики й того,
що не з’ясоване нами нітрохи.
І лише схована дуже глибоко
Все ж є надія, трошечки, трохи
Що буде ранок, райдуга й сонце…
Пітьма і вітер,
Дощ і примари…
трохи сумно- мінорно. але добре.Натхнення!
Дякую. То писалося хвилин 5, тому дещо (“технічні моменти”) мені самому здається не геть вдалим…
“нэ скромнэчайте”! нехай хоч і “скорписний” – віршик вдалий, гарний і видався з натхненням, без панічного підшуку рим