любий берімось за руки ходімо у люди
тисячу літ ми уже не виходили з дому
ми молодіємо з віком не бійся мій любий
наші роки я сховала у скриню бездонну
любий ходімо хутчіше згодиться і поспіх
нас у цій плоті новій не впізнати нікому
я чепурилася кілька сторіч уже поспіль
я підібрала тіла нам неначе з ікони
любий поглянь-но здається це дійство кінцеве
хтось підкорив колективне людське безсвідоме
любий ми вийшли здається ми вийшли із себе
краще берімось у руки ходімо додому
Прочитано разів: 35
…я повєду тєбя в музєй, сказала мнє сєстра… – щось таке мені пригадалося , коли прочитав вірша Вашого… але у Вас тут мова йде про більш цікаві речі – про музей “людина як людина”… цікаво
дякую! в мене метафізичний музей
аплодую.СПОДОБАЛОСЬ! Гарний рівень!
спасибі!
Хотілось би переконати себе, що вірш написаний не підсвідомим. Такі цікаві і важливі події захоплені. Принаймні побачив їх тут. Міцний вірш!
дякую!
мені надзвичайно приємно, що у моєму словосплетінні Ви побачили цікаві події.
писалось свідомо